24 лютого – вже друга річниця повномасштабного вторгнення оскаженілого сусіда на нашу землю.
Сьогодні всі згадують, яким був цей день для них два роки назад, пригадаємо і ми.
Страшна звістка – ВІЙНА – застала нас всіх зранку вдома. Ми були розгублені, мозок відмовлявся вірити, а інстинкти кричали: “Біжи!”.
Але оговтавшись за пару годин всі побігли на роботу, бо в гуртожитку були діти і треба було їх терміново відправити безпечно додому.
А далі були декілька місяців єднання. Коли всі йшли до ліцею: співробітники, навіть ті, що вже давно працюють в інших місцях, діти, випускники, сусіди, волонтери, у всіх була одна мета – допомагати, тим, хто став на захист країни. Стихли власні амбіції, на задній план відійшли професійні і побутові проблеми, навіть голоси стали тихішими і врівноваженими, ми стали єдині.
Між тривогами, ракетами і шахедами ми йшли туди, де була підтримка і розуміння – в рідний ліцей.
Ніколи не забудемо, як двічі в ліцеї вилітали вікна і як колеги з інших навчальних закладів прийшли на допомогу – дякуємо!
Кажуть стрес від війни не можливо забути, але давайте спробуємо запам’ятати лише хороше – єднання, дружбу і підтримку, яку ми дарували одне одному, саме це робить нас сильнішими за ворогів.
Продовжуємо донатити, допомагати чим можемо ЗСУ та берегти в собі віру в Україну і Перемогу!!!